Новини

Куди пішли гроші, які зняли з аграріїв

23.11.2018

Із 6 млрд грн цього року майже до 3-х млрд не буде виділено на АПК.

«Бюджет-2019 року не про людей і не про економіку, для аграріїв же в ньому взагалі повний колапс з точки зору ефективності виконання програм підтримки галузі», – каже член комітету аграрної політики і земельних відносин, представник «Самопомочі» Іван Мірошніченко.

Вже другий рік поспіль не виконуються в повному обсязі програми фінансування, який би напрямок не взяли: будівництво, тваринництво, фермерство, сімейне фермерство. Банально не виділяються кошти. Із 6 млрд грн цього року майже до 3-х млрд не буде виділено на АПК. Іван Мірошніченко зауважив: «Ми пропонували, щоб ці гроші, які не дали торік, – дофінансували в наступному, бо це справедливо. Але ці гроші не дали і вони згоріли. А що пропонує уряд? У нас є норма, що підтримка АПК має становити 1% ВВП від АПК, тобто ця сума мала збільшитись до понад 7 млрд грн, а вони, навпаки, її зменшили. Тобто влада порушила цю норму. Гроші, які не дали в минулому році, і гроші, які з аграріїв зняли, пішли на силовиків і президентський фонд».

Навіть якщо кошти закладені, то використовують їх неефективно, каже Мірошніченко. Є напрямки, де використання нижче 10%. Плюс використовують їх несправедливо. Гроші не доходять до тих, хто їх потребує – малих фермерських господарств. Це все відбувається тому, що немає якісної дискусії між комітетом, урядом і самими товаровиробниками.
«Самопоміч» пропонувала повністю переглянути ці програми щодо АПК. Ідея полягала в тому, щоб залишити тільки ті з них, де немає ніякого ручного управління (наприклад, поновити програму, де аграрії мали податкові пільги стосовно ПДВ і там ніхто не втручався).

Також «Самопоміч» наполягала, щоб 1,2 млрд грн було спрямовано на здешевлення кредитів для аграріїв. І залишити програму підтримки фермерів, але усунути повністю режим контролю і погодження.

«Ми ж розуміємо, що за кожною гривнею потім приходять силовики і перевіряють. А якщо ми виділили фермерам мільярд чи 800 мільйонів, то просто роздати їм на одиницю виробленої продукції, яку вони офіційно показали, задекларували. Таким би чином ми поборолись би з «тінню», тобто фермери мали би показати, що вони виробляють, і тоді отримують просто пропорційну підтримку без всякого втручання», – каже Мірошніченко.

Ще була пропозиція закласти програму із здешевлення добрив. Зараз українські фермери через монопольне становище на ринку і дорогий газ переплачують 30%-50% за кожну тонну добрив порівняно зі світовою ціною. Пропозиція «Самопомочі» – закласти кошти або на здешевлення газу, або на здешевлення добрив при контролі повному монополіста. Це не було почуто.

Аналогічна ситуація із програмою зрошення, каже Іван Мірошніченко.

«Ми хотіли збільшити фінансування програми зрошення. Повністю Приазов’я і південь України: Херсонська, Миколаївська, Одеська області, адже там мільйони гектарів в зоні ризикованого землеробства і низької кількості опадів. Якщо ми там не поновимо зрошення і держава не втрутиться, то там будуть просто гарні заповідники, але точно не буде ефективного аграрного виробництва».

Не почула влада і пропозицій про залучення першокласних виробників складної техніки – комбайнів і тракторів.

«Ми входимо в трійку найбільш потужних експортерів і в десятку найбільш відомих виробників сільгосппродукції, в нас потреба в тракторах і комбайнах щороку на десятки тисяч одиниць, бо треба парк оновлювати. В нас шалений імпорт, а ми не виробляємо цю техніку в Україні. Немає програми, немає стратегії в цьому напрямку».

Цей бюджет, на думку Мірошніченка, не відповідає викликам сьогодення. Він мав би вже бути спрямованим на зростання з урахуванням нової економічної доктрини і розвитку України.

 


Порошенко створив фонд і тепер змушує Верховну раду профінансувати свою «меценатську» ініціативу

22.11.2018

Гройсман сказав «єсть» і щедро сипанув своєму босу мільярдик.

Написав на своїй сторінці у Фейсбук лідер партії “Об’єднання “Самопоміч”, міський голова Львова Андрій Садовий.

“Ніколи не любив всіх оцих «за підтримки/сприяння Президента» за державні кошти, але це вже повний …

В проекті бюджету, який будуть голосувати, з‘явилось оце. 1 млрд (!) гривень на фонд Президента (не мільйон як виглядає з таблички, адже бюджет прописано в «тис. грн.»).

Порошенко створив фонд і сам же наказав Кабміну своїм указом, а тепер змушує Верховну раду, профінансувати свою «меценатську» ініціативу з держбюджету. Гройсман сказав «єсть» і щедро сипанув своєму босу мільярдик. З нашої кишені щоправда.

Здавалось би гарна справа – освіта, наука і тд. Ну то закладіть державні кошти в бюджет Міносвіти. Але ж ні. Як тоді новини перед виборами писати в стилі «Порошенко дав грошей молодим науковцям»?

Совок не в барельєфах. Він в ментальності”.


Проблеми пенсій  Гройсман хоче вирішити за рахунок  додаткових зборів з бізнесу та громадян

21.11.2018

Уряду не вистачає грошей на пенсії, і це все складніше приховувати.

Про це під час брифінгу у парламенті заявив народний депутат від “Об’єднання “Самопоміч” Роман Семенуха.

За словами нардепа, нещодавня пропозиція міністра соціальної політики Андрія Реви щодо розширення бази оподаткування ЄСВ у розмірі 22% з 15 мінімальних зарплат до 25, є ознакою паніки і намаганням хоч якось врятувати ситуацію із катастрофічною нестачею коштів у Пенсійному фонді.

«Виходить, що з невеликих зарплат сплачується повний обсяг ЄСВ, а з великих – лише частина, і цю «несправедливість», на думку профільного міністра, треба виправити, – зазначає Роман Семенуха. – Більшовики теж говорили: в Радянському Союзі не може бути багатих. Усі мають бути рівними й бідними. Схоже, уряд є «гідним» спадкоємцем цієї ідеології. Адже планує  збільшити податки для тих, хто сьогодні отримує білі доходи і сплачує ЄСВ».

Сьогодні ЄСВ для зарплат до 55 845 грн (15 мінімальних зп) становить 22%, для більших – ставка відрахувань поступово знижується до 5%.

Математика міністра, на перший погляд, проста.  51 000 українців з високими зарплатами разом заробляють на місяць близько 6,7 млрд гривень, в середньому 131 000 грн на одного такого працівника, ЄСВ сплачується фактично з половини зарплати. Тобто, на думку Реви,  бюджет недоотримує близько 10 млрд грн на рік.

«Але  максимальна пенсія за віком в Україні не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, встановлених для непрацездатних осіб, або 14 970 гривень (з 1 грудня 2018 року). Виходить, що людина, з якої держава утримуватиме близько 28 тис. гривень на місяць у вигляді ЄСВ, зможе претендувати в кращому випадку на пенсію, яка вдвічі менша за цю суму (за умови наявності необхідного страхового стажу)», – акцентує Семенуха.

За словами народного депутата, такі недолугі пропозиції уряду, в тому числі, продиктовані недобором ЄСВ, який спостерігається щомісяця на мільйони гривень. Особливо це помітно в останні місяці: у вересні зібрали на 1,5 мільярда гривень менше, у жовтні – на 2,8 мільярда.

«Проблеми пенсійного забезпечення уряд Гройсмана продовжує вирішувати не за рахунок впровадження накопичувальної системи пенсійного забезпечення, не завдяки створенню умов для нових робочих місць та збільшенню кількості платників ЄСВ, не за рахунок розвитку економіки, а за рахунок додаткових зборів з бізнесу та громадян. В цьому і полягає «совковість» підходу. Радянські керманичі  дуже добре вміли ділити, проте ніколи не вміли примножувати»,- підсумовує Семенуха.


Уряд має вибачитися за пропозицію обкладати податком гроші заробітчан, – Садовий

21.11.2018

 Міський голова Львова рекомендує міністрам поїхати побатрачити закордоном, щоб зрозуміти ціну заробітчанських грошей.

Уряд має вибачитися за пропозицію обкладати податком гроші, які заробітчани пересилають родичам в Україну, переконаний лідер «Самопомочі» Андрій Садовий.

«Ця ідея – межа абсурду! Треба дякувати тим людям, які гроші пересилають в Україну, і тут їхні родини мають за що жити. Ми вже раніше чули закиди, що українці забагато їдять. Шановні, майте совість!» – наголошує Андрій Садовий.

Натомість він рекомендує міністрам поїхати пожити на кордон. «Може б тоді сотні мільярдів гривень, які Україна втрачає від чорних схем на митниці, пішли б в плюс до державного бюджету. І високопосадовцям би не «муляло» око те, що українці батрачать за кордоном, бо не можуть тут мати нормальної роботи».

 


Роман Семенуха: Совок головного мозку і сором

21.11.2018

Дивно, що сьогодні, на 28-му році Незалежності України в українському парламенті постає дискусія щодо перейменування Дніпропетровської області.

Соромно, що частина депутатів БПП, в страху втратити електоральні бали, не підтримали рішення, яке викреслило б з карти України, з підручників для наших дітей ім’я ката Петровського, – коментує ситуацію з перейменуванням Дніпропетровської області народний депутат України, член парламентської фракції “Об’єднання “Самопоміч” Роман Семенуха.

Вдвічі страшніше, що відбуваються ці ігрища за голоси напередодні чергової річниці кривавого Голодомору, під час якого саме Дніпропетровська область постраждала чи не найбільше.

Перейменування – це історичне  рішення не для сучасників, а для наших дітей.


79% українців вважають, що Голодомор 1932-33 рр. був геноцидом народу

20.11.2018

Соціологічна група «Рейтинг» у жовтні ц.р. провела дослідження щодо Голодомору 1932-1933 рр.

Згідно з результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 79% громадян вважають, що Голодомор 1932-33 рр. був геноцидом Українського народу. Це твердження, поділяє абсолютна більшість жителів Заходу та Центру країни (92% та 83% відповідно), та відносна більшість Півдня та Сходу (69% та 67%). Більш схильні підтримувати цю тезу мешканці сіл, молодші та україномовні респонденти. У довгостроковій динаміці з 2010 року відсоток тих, хто визнає Голодомор геноцидом збільшився на третину.

Позитивно ставиться до визнання сенатом США Голодомору 1932-1933 рр. геноцидом Українського народу 69% респондентів, а 62% опитаних вважають, що Україні і далі потрібно добиватися міжнародного визнання Голодомору геноцидом. Обидві ці ініціативи знову ж таки більше підтримують жителі західних та центральних макрорегіонів, вихідці з сіл, а також респонденти, котрі вдома спілкуються українською.

68% опитаних зазначили, що будуть цьогоріч запалювати свічку у День пам’яті жертв Голодомору в пам’ять про загиблих від голоду, 21% сказали, що не будуть цього робити. Ця ініціатива знаходить більшу підтримку на Заході та у Центрі (84% та 70% відповідно). Так само більше половини опитаних на Півдні та Сході також зазначили, що візьмуть участь у цій акції.

Найбільше опитані вважають винним в організації Голодомору особисто Й.Сталіна – 47% (у 2008 році таких було 42%) та загалом центральне керівництво СРСР – 39% (у 2008 – 38%). Ще 28% (у 2008 – 23%) покладають вину за геноцид на каральнi органи СРСР (НКВС, ГПУ), 23% (у 2008 – 17%) – на вище керівництво Радянської України. Лише 3% зазначили, що у Голодоморі винні українські селяни (куркулі), які відмовлялися добровільно віддавати врожай. Тезу про те, що Голодомор був зумовлений природними причинами, дотримуються менше 5% (у 2008 році – 11%). Цікаво, що про особисту провину Й.Сталіна у організації Голодомору в Україні, частіше зазначали мешканці західних та центральних областей. Натомість щодо провини радянських правоохоронних та владних інституцій частіше говорили як мешканці Заходу і Центру, так і Сходу. Респонденти Півдня менше за інших покладають вину на радянських керівників, при цьому частіше вагалися з оцінками, або ж зазначали, що Голодомор був спричинений несприятливими природніми умовами.

За останні 10 років рівень підтримки ідеї проведення суду над винуватцями Голодомору 1932-33 рр. зріс з 37% до 48%, а ініціативи щодо надання компенсацій постраждалим від геноциду та їх сім’ям – з 46% до 63%. Як і у попередніх твердженнях ці починання користуються більшою підтримкою на Заході та у Центрі, серед мешканці сіл та україномовних.

Серед історичних постатей найкраще опитані ставляться до Богдана Хмельницького (73%) та до Михайла Грушевського (68%). Також 53% позитивно ставляться до Івана Мазепи.

47% і 43% мають позитивне ставлення до Леоніда Брежнєва та Петра І (негативне 39% та 26% відповідно). До Степана Бандери позитивно ставляться 36% (негативно – 34%), Симона Петлюри як позитивно, так і негативно ставляться по 30% респондентів.

Скоріше негативно, ніж позитивно опитані ставляться до Володимира Леніна та Михайла Горбачова (чверть позитивно, а 51-52% негативно). Найгірше ставлення до Йосипа Сталіна – 21% позитивно, 58% негативно.

За останні 6 років ставлення до українських історичних постатей в основному покращилося. Ставлення до Сталіна та Леніна практично не змінилося, а до Петра І – погіршилося. Суттєві відмінності у сприйнятті у макрорегіональному розрізі спостерігаються щодо російських та радянських історичних постатей, яких значно краще сприймають у південно-східних регіонах. За винятком Горбачова, до якого краще ставляться на Заході. З іншого боку такі постаті як Петлюра та Бандера краще сприймаються на Заході. Натомість Хмельницький та Грушевський однаково добре оцінюються мешканцями усіх частин України.

Для довідки

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення: 20 – 29 жовтня 2018 р.


У Луцьку відкрилася виставка «Стоп цензурі»

20.11.2018

Учасники заходу поділись думками з приводу непростої участі жінки в політичному житті країни.

У п’ятницю, 16 листопада, на Факультеті філології та журналістики СНУ імені Лесі Українки відбулися публічна дискусія про доступ жінок до політики та відкрилась виставка «Стоп цензурі».

У країнах з розвинутою демократією невпинно зростає участь жінок у політичному житті. Натомість в Україні і досі існує значний дисбаланс жінок у вищих органах влади: до прикладу, серед чинного складу Парламенту жінки-депутати становлять лише 12,3% (відповідно до Порталу відкритих даних ВРУ). Публічне обговорення — один з багатьох необхідних кроків, що має актуалізувати проблему та сприяти подоланню упереджень в українському суспільстві.

Аби налагодити діалог і поступ щодо участі жінок у політиці, громадська організація “Центр UA” в рамках спеціальної теми “Жінки. Рівність. Політика” 5-го Міжнародного конкурсу “Стоп цензурі! Громадяни за вільні країни” організувала в Україні публічні дискусії та тематичні виставки. Не став винятком і Луцьк.

«Тема доступу жінок до політики є надзвичайно актуальною та важливою», — розпочала модераторка заходу, редакторка сайту «Жінки — це 50% успіху України» Леся Ганджа. Її підтримали більшість учасників дискусії.

Депутатка Луцькради (фракція «Самопоміч») Алла Надточій розповіла, як нелегко їй було як жінці пройти до політики. На її думку, політика є маскулінною, і тому жінок у політиці має бути більше. Адже поки жінки-політики у меншості, вони потерпають від сексистських образ, їх не сприймають на рівні. «Жінці, щоб зрівнятися з чоловіком у політиці треба вдвічі більше працювати, бути вдвічі кращою», — зауважила депутатка.

На своєму прикладі вона відчула, як колеги-чоловіки дозволяли собі ображати її під час сесій Луцькради, позаяк чоловік до чоловіка такої поведінки собі б не дозволив.

Абсолютно солідарна із депутаткою ведуча ток-шоу «Протилежний погляд» Галина Падалко. Вона підтверджує те, що в українському суспільстві, зокрема й у луцькому політикумі, не все гаразд із рівністю політичних прав чоловіків та жінок.

Журналістка Аріна Крапка заявила, що сама на собі відчувала тиск з боку чоловіків як на особу протилежної статі під час виконання професійних обов’язків, непоодиноким у її роботі було і нетолерантне ставлення й приниження. На її думку, як і в журналістиці, так і в політиці, жінки регулярно потерпають від сексизму з боку чоловіків.

Інший погляд на проблему висловив редактор інтернет-видання «Конкурент» Андрій Лучик, який не підтримує такої думки. Журналіст впевнений, що проблема доступу жінок до політики у самих жінках. Він навів приклади жінок у політиці на високих посадах як в Україні, так і за кордоном. Мовляв, самі винні, що не йдете і не добиваєтеся, адже політика – це боротьба. Борються як чоловіки, так і жінки.

А щодо поганого ставлення окремих депутатів до депутаток, то Андрій Лучик вважає, що є просто чоловіки, які дозволяють собі хамське відношення до всіх людей (неважливо якої статі) і є ті, які цього собі не дозволяють ні за яких умов і ні до кого.

Більш помірковано ставиться до поставленого питання член ради Волинської обласної організації БПП Олексій Кушнєр. Він звернув увагу на тему квотування у списках політичних партій. Олексій Кушнєр погоджується, що квоти необхідні. Втім, він виявив сумнів чи необхідно зрівнювати кількість жінок і чоловіків до 50 на 50. Тому наразі не може висловити ствердної позиції чи «за» чи «проти».

На думку викладачки Факультету філології та журналістики СНУ імені Лесі Українки Оксани Косюк, в суспільстві зовсім не обговорюється проблема жінок проти жінок. Адже часто проблемою доступу до чогось, є конкуренція та несприйняття осіб однієї і тієї ж статі. Втім, ця проблема потребує окремого обговорення, — вирішили учасники заходу.

Окрім дискусії в СНУ імені Лесі Українки також відкрилась виставка постерів 5-го Міжнародного конкурсу “Стоп цензурі! Громадяни за вільні країни” , яку представила членкиня ГО «Центр ЮА» Аксинья Куріна.

Найкращі конкурсні роботи та роботи переможців впродовж двох місяців можна буде переглядати у студентському коворкінгу Факультету філології та журналістики СНУ. Вхід на виставку вільний.

ДОВІДКОВО:
Ідея конкурсу виникла серед журналістів руху “Стоп цензурі!” у 2010 році, а завдяки активістам громадської організації “Центр UA” перетворився на самостійний проект, що у 2018 році проводиться вп’яте. Конкурс відрізняє демократичний формат – взяти участь може кожен охочий незважаючи на освіту, громадянство чи вік. У попередні роки в конкурсі брали участь українські та іноземні учасники, в тому числі з Польщі, Канади, Італії, Мексики, Ірану, Венесуели, Еквадору, Китаю та ін. За перебігом конкурсу спостерігали інтернет-користувачі з 90-та країн.


У Луцьку діти, хворі на цукровий діабет, виготовляли іграшки

20.11.2018

Акцію приурочено до Всесвітнього дня боротьби із цукровим діабетом.

Веселе спілкування, виготовлення виробів власноруч, і передчуття нового року: сьогодні діти, хворі на цукровий діабет, відвідали майстер клас з виготовлення новорічної іграшки.

Акцію ініціювали ГО «Об”єднання батьків дітей, хворих на цукровий діабет «Інсулін» та міський осередок об»єднання «Самопоміч». Приурочено захід до Всесвітнього дня боротьби із цукровим діабетом.

Сови – символ мудрості і знань невдовзі прикрасять новорічні ялинки, проте бажання можна було загадувати вже сьогодні. Після майстер класу юні лучани взяли участь у захоплюючих змаганнях та іграх, організованих на Театральному майдані, а завершилось дійство польотом у небо десятків кульок, на кожну з яких діти прикріпили бажання, з вірою у їх швидке здійснення.


Чи є у торфодобувних підприємств майбутнє

20.11.2018

Про проблеми торфיּяної галузі та шляхи їх вирішення цими днями говорили на прес-конференції за участю голови незалежної профспілки гірників України Михайла Волинця. Волинь представляла голова первинного осередку НПГУ, член партії “Самопоміч” Аліна Базарнована.

Торф’яна промисловість України була започаткована у 1919 році. До середини 60-х років минулого століття торф використовувався як паливо для електростанцій, цукрових і спиртових заводів, шкіл, лікарень та частково населення. З розвитком газифікації й електрифікації торф як енергетичний ресурс почав втрачати позиції. Але торфобрикетні заводи будувалися й далі, оскільки цей вид палива був надзвичайно популярним у побутових споживачів, до яких не дійшла газифікація. «У 1990-х роках в Україні видобувалося близько 10 мільйонів тонн торфу. Із нього частина йшла на паливо, а решта – на покращення якості ґрунтів.

Зараз державний концерн «Укрторф» щороку видобуває лише 500-550 тис. тонн торфу, з якого 30-40 тис. тонн має сільськогосподарське призначення, а решта – паливне. Із 26 торфобрикетних заводів, які колись працювали в Україні, нині залишилося 5. Та й тим штучно чиняться перепони у роботі. Хоча торф міг би бути альтернативою газу у деяких регіонах. Наприклад, Рівненській, Сумській, Чернігівській, Волинській та деяких інших областях. За підрахунками науковців, 78 тонн торфобрикету замінює 36 тисяч кубів газу. Тому виробництво тепла з використанням торфу може бути дешевшим від газу. Зважаючи на високу ціну імпортованого, здебільшого російського, газу, торф, якщо з нього виробити пелети чи брикети, може бути доволі перспективним видом палива. Найбільшими споживачами паливного торфу у світі є Фінляндія та Ірландія. В Ірландії його частка у національному енергобалансі становить понад 15%, а у Фінляндії – 11%». Успішно працюючому ДП «Волиньторф», яке на прес-конференції представляє голова первинного осередку НПГУ Аліна Базарнова, кілька років поспіль не виділяються землі під видобуток торфу. На підприємствах торфיּяної галузі часто змінюється керівництво. Замість спеціалістів приходять люди далекі від цієї галузі. Наприклад, у ДП «Чернігівторф» нещодавно призначили нового 23-го директора. Це незаконне призначення всупереч статутним документам підприємства стало причиною оголошення колективом Смолинському торфобрикетного заводу, що входить до його складу, із 14 листопада ц. р. безстрокового страйку. За словами голови первинного осередку НПГУ Андрія Страхова, на загальних зборах трудового колективу філії «Смолинський торфобрикетний завод» ДП «Чернігівторф» одностайно було вирішено вдатися до крайнього засобу вирішення колективного трудового спору – страйку з припиненням роботи підприємства. Правову підтримку учасникам протесту забезпечує Незалежна профспілка гірників України.


Оксана Сироїд:  Українська влада повинна  перестати заробляти на війні

19.11.2018

Україна повинна шукати реальні інструменти протистояння російській агресії.

“Подальше невиконання Росією так званих Мінських домовленостей вже давно перетворило ті самі Мінські домовленості в інструмент покарання України. Захід, на жаль, не має реальних інструментів, якими він може протидіяти. А ці інструменти дуже прості – війна перестає бути війною, коли на ній перестають заробляти і коли вона стає економічно невигідною. Шлях і наш, і світу один – зменшити залежність від Росії, в тому числі, від російських енергетичних ресурсів. А для української влади це ще й перестати заробляти на війні”, – говорить заступник голови ВР від “Об’єднання “Самопоміч” Оксана Сироїд.

“Відповідну заяву “Самопоміч” реєструватиме в парламенті, – підсумовує віце-спікер. – Сподіваємося, Верховна Рада її підтримає”.